Хрін так міцно увійшов у наше життя, що став прикметним об'єктом багатьох прислів'їв і влучних висловів. Наприклад, "хрін від редьки несолодший".
   Цінують хрін як смакову приправу і не лише тому, що він поліпшує апетит, а й тому, що допомагає перетравлювати білкову їжу - м'ясо, яйця, особливо у тих випадках, коли цих продуктів спожито надмірно. Хрін сприяє виведенню холестерину і таким чином запобігає розвиткові склерозу.
   Без розповіді про хрін не обходиться майже жодна книжка з фітотерапії, оскільки ця рослина багата на вітаміни, ефірні олії, фітонциди, ферменти, глікозиди, мінеральні речовини, зокрема, на калій, кальцій, магній, фосфор, сірку. А ще хрін містить цукри, білкові та гіркі речовини, смоли, що й робить його прикметним для дієтичного харчування. Рослина корисна у разі авітамінозу, гепатиту, порушення травлення, функцій жовчного міхура, підшлункової залози, нирок, кровотворних органів, плевриту, підвищеного артеріального тиску.

Стаття знаходиться на сайті http://zabolotiv.org.ua і напевно витягнута зі старої совітської енцикльопедії, бо починаючи з 1900-х років від неї тхне кумачевими закликами. Проте, з іншого боку шановний читач має змогу згадати як "Буржуазно-націоналістичні банди намагалися зірвати соціалістичне будівництво", як "в колгоспі виросли чудові трудівники", як "відійшли назавжди у вічність ті часи, коли в Заболотові панували темрява й неписьменність."

Перша згадка про Заболотів, згідно запису Коломийської земельної книги, датується 1455-им роком. У спеціальному земельному акті Багатий шляхтич Павло Преславський зробив вічний поділ батьківських і матірних добрів між шляхтичем Іваном, своїм братаничем і своїми братаницями: Варварою, дружиною Івана Заржецького, Софією, дружиною Клеопи із Млодович, Катериною, дружиною Миколи Кермановського з такою умовою, що шляхтичеві Іванові, своєму братаничу, виділив у вічному поділі село в Коломийському окрузі Ільниче (нині с. Іллінці), Варварі подарував села Тулуків та Олешків, а Софії – місто Заболотів.

   Початок ХХ ст. ознаменувався активізацією українського громадсько-політичного життя в Галичині й на Буковинi. Одним із його проявів стало піднесення страйкової боротьби селянства, яку зумовила недостатня увага Відня до аграрної галузі. Понад 70% галицьких та буковинських селян не могли забезпечити себе з невеликих власних земельних наділів, тому шукали заробітку на панських ланах. Платня була надто низькою. Чоловіки в середньому заробляли за день 35 - 40 крейцерів (що в натуральному еквіваленті дорівнювало приблизно 1 кг. зерна) [233, 1902. - № 4. - С. 15], а жінки - наполовину менше. Зустрічалося чимало випадків знущань роботодавців та їхніх наглядачів над найманими селянами. В аграрних страйках брали активну участь члени українських політичних та культурно-просвітницьких об'єднань, особливо пожежно-гімнастичних товариств "Сiч”.

ЗА ПОКЛИКОМ СОВІСТІ
Березень сорок четвертого кривавів запеклими боями. Понівечене Покуття з катованим і десяткованим німцями людом розпласталося між Дністром і Прутом, густо пошрамоване шанцями й наїжачене вогнедишним залізом. Смертельно поранений фашистський звір, якого Червона армія тисла до Карпатських гір, лютував. А на теренах, що їх загарбали нові завойовники, нишпорили шакалячі зграї енкаведистів. Червоний терор знов заполонив збідований край.
Зорганізоване й законспіроване підпілля ОУН чекало команди вищого проводу, щоб поповнити лави Української Повстанської Армії вишколеними попереднього року молодими стрілецькими силами. Загартовані в боях з німцями старшини й підстаршини готові були прийняти свіже поповнення.

Етимологія назви та історія

Існує багато легенд і версій відкриття людьми кави як напою, але майже всі вони називають батьківщиною кави Ефіопію. Ще до 1 ст. РХ мешканці провінції Каффа знали про властивості ягід кавового дерева надавати сил і бадьорості. Щоправда, у той час кавові боби не заварювали, а споживали загорнутими у тваринний жир. Такі енергетичні «палички» були чи не єдиним джерелом харчування під час довгих та виснажливих походів у пустелі.

Мій найдорожчий Спасителю! З глибини душі дякую тобі за те, що ти дозволив щасливо пережити цю ніч і збудив мене до дальшого життя, щоб у ньому далі тебе величати та вірно тобі служити. І хочу це робити до останньої хвилини мого життя. Тож віддаю тобі своє серце і цілого (цілу) себе тобі жертвую. А ти, вседобрий Ісусе, своїми ласками допоможи мені виконувати твою святу волю. Кріпи мої благородні змагання, освячуй мої думки, слова і діла. Нехай ціле моє життя буде згідне з твоєю святою євангелією. Нехай повік благословенне буде твоє святе ім'я. Амінь.