Над просікою повільно кружляє листя. Прохолодне лісове повітря пахне грибами. Але самих грибів не густо. Кошик мій майже порожній, і я вже йду зі старого лісу на торішні вирубки.
Несподівано на галявині побачив оленів. Дві олениці спо-кійно відпочивають, а ось олень біля них весь час тривожно озирається. Ударив рогами по одному дереву, другому, і пильно прислухається. Нарешті підвів високо голову і над лісом покотився гучний рев:
— А-а-о-о-о! — відірвалось у горах відлуння.
Це так олень кличе до себе подруг. Минає небагато часу, і біля рогача вже збирається де-кілька олениць. Тепер він пильно охороняє їх від зазіхань інших самців.
Буває, що на рев одного оленя прибігає інший, і тоді дуель неминуча. Зрита копитами земля, поламані кущі засвідчують про жорстокість бійки. Переможений тікає, а переможець гучно сповіщає на всю околицю про свою перемогу. Трапляється, що сутичка закінчується трагічно — один з оленів гине.
...Вітер тягне з галявини, і я, приготувавши фотоапарат, підкрадаюсь до оленів ближче. Кілька разів фотографую, а потім пробую підступити трохи ближче. І, здається, все пропало, бо під ногою тріснула гілка. Завмираю за кущами малини.
Миттєво зметнулися вгору оленячі роги, настовбурчились вуха. В очах засвітились люті вогники. Де противник?
І олень вже розсуває грудьми малинові зарості й прямує в мій бік. Не витримую цього небезпечного для мене маршу і даю про себе знати. За мить, збагнувши, що його обмануто, рогач круто розвертається і дає драпака вслід за оленицями. Не добігши до лісу, зупиняється і погрозливо трубить:
— А-а-о-о!..
Клацнула фоторушниця. Витираю холодний піт з обличчя, відшукую в кущах кошик і йду додому. Думаю про те, що могло би бути й гірше.

Мирослав Атаманюк, с.Джурів