Снятинський район Івано-Франківської області складається з  41 одного населеного пункту серед яких і наше село Джурів.
Нижче наведено повний перелік, включаючи місто Снятин і селище міського типу Заболотів.
Інформаційно наведено поштові індекси.

 

      Різдво... Лапатий сніг..., морозець рум'янить щічки діточок, які грайливою юрбою наввипередки й стрімголов спускаються на санчатах з невисокої гірки перекидаючи один одного в сніг і при цьому весело сміються. Старші парубки і дівчата з нетерпінням чекають вечора, коли вже можна буде колядувати. Дівчата приміряють святковий одяг, а хлопці збираються гуртом і пригадують слова колядок. Все це відбувається весело і грайливо, якась дуже святкова атмосфера від очікування свят-вечора панує в душі кожного.

........

10 грудня 2009 року під час робочої поїздки на Прикарпаття Президент України Віктор Ющенко вручив державні нагороди прикарпатцям з нагоди недавнього відзначення 70-річчя утворення Івано-Франківської області.

Стаття знаходиться на сайті http://zabolotiv.org.ua і напевно витягнута зі старої совітської енцикльопедії, бо починаючи з 1900-х років від неї тхне кумачевими закликами. Проте, з іншого боку шановний читач має змогу згадати як "Буржуазно-націоналістичні банди намагалися зірвати соціалістичне будівництво", як "в колгоспі виросли чудові трудівники", як "відійшли назавжди у вічність ті часи, коли в Заболотові панували темрява й неписьменність."

Перша згадка про Заболотів, згідно запису Коломийської земельної книги, датується 1455-им роком. У спеціальному земельному акті Багатий шляхтич Павло Преславський зробив вічний поділ батьківських і матірних добрів між шляхтичем Іваном, своїм братаничем і своїми братаницями: Варварою, дружиною Івана Заржецького, Софією, дружиною Клеопи із Млодович, Катериною, дружиною Миколи Кермановського з такою умовою, що шляхтичеві Іванові, своєму братаничу, виділив у вічному поділі село в Коломийському окрузі Ільниче (нині с. Іллінці), Варварі подарував села Тулуків та Олешків, а Софії – місто Заболотів.

   Початок ХХ ст. ознаменувався активізацією українського громадсько-політичного життя в Галичині й на Буковинi. Одним із його проявів стало піднесення страйкової боротьби селянства, яку зумовила недостатня увага Відня до аграрної галузі. Понад 70% галицьких та буковинських селян не могли забезпечити себе з невеликих власних земельних наділів, тому шукали заробітку на панських ланах. Платня була надто низькою. Чоловіки в середньому заробляли за день 35 - 40 крейцерів (що в натуральному еквіваленті дорівнювало приблизно 1 кг. зерна) [233, 1902. - № 4. - С. 15], а жінки - наполовину менше. Зустрічалося чимало випадків знущань роботодавців та їхніх наглядачів над найманими селянами. В аграрних страйках брали активну участь члени українських політичних та культурно-просвітницьких об'єднань, особливо пожежно-гімнастичних товариств "Сiч”.

ЗА ПОКЛИКОМ СОВІСТІ
Березень сорок четвертого кривавів запеклими боями. Понівечене Покуття з катованим і десяткованим німцями людом розпласталося між Дністром і Прутом, густо пошрамоване шанцями й наїжачене вогнедишним залізом. Смертельно поранений фашистський звір, якого Червона армія тисла до Карпатських гір, лютував. А на теренах, що їх загарбали нові завойовники, нишпорили шакалячі зграї енкаведистів. Червоний терор знов заполонив збідований край.
Зорганізоване й законспіроване підпілля ОУН чекало команди вищого проводу, щоб поповнити лави Української Повстанської Армії вишколеними попереднього року молодими стрілецькими силами. Загартовані в боях з німцями старшини й підстаршини готові були прийняти свіже поповнення.