Влітку 1902 р. сільськогосподарський страйк охопив 12 повітів Галичини. Газета "Громадський голос” писала: "Почали страйкувати самі селяни, і коли страйк захопив більше сіл, то селянам почала допомагати інтелігенція, вчителі, українські студенти” [228, 1902. - № 18-19. - С. 138]. У тих громадах, де сформувалися міцні "Січі”, саме січовики були найорганiзованішою частиною селянства, а члени січової старшини стали провідниками страйкарів. Про це дізнаємося з численних повідомлень тогочасної місцевої періодики, де подавалися спеціальні відомості про страйки, в яких нерідко зустрічалися вислови: "Засурмила січова сурма і селяни почали страйк”, "Кошовий та писар товариства "Січ” відправились до роботодавця з вимогами”. Результатом цілеспрямованої наполегливої просвітницької праці січової старшини у с. Джурів Снятинського повіту під проводом кошового Ф.Курилюка став страйк під час жнив 1902 р. Своїми вмілими діями джурівські січовики домоглися у місцевого дідича Загурського десятого снопа [227, с. 112]. Згідно із повідомленням повітового старости в Богородчанах, "15 серпня 1906 р. товариство "Січ” в с. Бобівниках займалося агітацією страйку” [77, арк. 38]. У ряді повідомлень про чергові збори окремих "Січей” у порядку денному значиться пункт "Про цьогорічні жнива”, під час розгляду якого обговорювалися питання, пов'язані з селянськими страйками.

http://otherreferats.allbest.ru/history/00001613_4.html