Найдорожчі прянощі в світі - шафран (бриндушки, крокуси).
На Близькому Сході рослина відома дуже давно. У єгипетських медичних текстах згадка про нього датується 1500 роком до н.е.
Прадавні сліди цієї рослини знайдені в Месопотамії. У письмових
джерелах шумерської цивілізації згадка про шафран значно раніша.
Існують версії, що шафран відноситься до найдревніших прянощів. Він
неодноразово згадується в Старому Завіті. Згадка про нього, є
не лише в писемності шумерської цивілізації, але й зберігся розпис на
стінах Кносського палацу на Криті, що відноситься до 1500 року до н.е.,
де змальовані люди, що збирають шафран. Опис лікувальних властивостей
шафрану є в китайських медичних книгах, в межах до 2600 року до н. е.,
і в єгипетських текстах, що датуються 1500 роком до н.е. У книзі "Пісні
Пісень" він згадується серед запашних трав. Його вживали
як пахощі і дорогоцінні ліки, він став кольором одягу послідовників
Будди (після його смерті), його підносили, як найдорожчий і вишуканий
дарунок, імператорам, королям і папам. Вавілоняни і ассірійці
використовували його як лікувальний засіб. Вважалося, що шафран додає
енергію і стимулює любовні здібності, Фінікійці успішно торгували
шафраном, привозячи його в порт Тир, звідки він потрапляв до західної
Туреччини і Греції. Римляни цінували цю рослину як лікарський засіб,
здатний вилікувати катаракту. Існувала думка, що він служить
протиотрутою. До Іспанії шафран попав в IX столітті від
арабів, які на півдні країни закладали тоді свої володіння. Потім ця
рослина проникла в інші європейські держави, зокрема до Франції, де
його розводять і зараз. Росте шафран в Греції, Ірані, Італії, в
закавказьких державах, Україні.
Величезний інтерес до цих прянощів привертав увагу любителів легкої
наживи. Подібно до перцю, шафран всіляко прагнули підроблювати
(підмішували інші рослини, що мають подібний колір, використовували
методи, аби зробити ці прянощі важчими, намагалися підміняти іншими
рослинами і т. д.). Торговці цим товаром вимагали захисту в правосуддя.
Підробка прянощів в Німеччині каралася спалюванням на вогнищі
або похованням живцем. Так, відомим є факт спалювання Елізи з Праги в
1456 році. У пізніший час у підроблювачів конфісковували майно, а товар
спалювали. Цю культуру обробляють в Іспанії, на півдні
Франції, в Італії, Туреччині, Ірані, Індії, Пакистані, Китаї і Японії,
в Азербайджані і Дагестані.
Норми закладки шафрану малі не
тому, що він дорогий. Це сильні прянощі. Надлишок шафрану може
зіпсувати страву- вона гірчитиме. Крім того, декілька грам шафрану - це
вже летальна доза. Також не варто намагатися збирати рильця крокусів,
які можуть вам попастися на очі в садах і на природі. В усякому разі,
якщо ви не досвідчений ботанік. Можна наштовхнутися зокрема на
безчасник осінній, який схожий на Crocus sativus L. і вважається однією
з найотруйніших рослин європейської флори.
Медичне використання: Шафран, як основний компонент, входить до складу 300 прописів лікарських засобів східної медицини.
Вживання в невеликій кількості сприяє поліпшенню травлення. У
фармацевтичній промисловості використовують для приготування різних
лікарських препаратів - тинктур, екстрактів і очних крапель.
Рильця шафрану володіють багатьма цілющими властивостями, оскільки
містять каротин 0,34% ефірного масла, яке включає пінен, пінеол,
вітаміни, тіамін і рибофлавін, флавоноїди і ін. У народній медицині
застосовують як болезаспокійливий, сечогінний, потогінний,
протисудомний і сердечний засіб. Вживають для зміцнення
шлунку, поліпшення апетиту, при хворобах печінки, для зняття сильних
нападів кашлю, лікування кашлюку. Крім того, шафран володіє
тонізуючою властивістю і живить всі клітини організму, в основному
кров. Він очищає нирки і сечовий міхур, розгладжує шкіру і покращує
колір лиця, укріплює серце, печінку, груди, органи дихання і нервову
систему. Він будить радість життя і дає гарний настрій. Шафран с медом принимают внутрь для дробления камней в почках и мочевом
пузыре. Примочки из шафрана помогают при сильной головной боли и
бессоннице. Как ни одна из трав, шафран помогает избавиться от избытка
в организме желчи. В сочетании с горячим молоком благотворно действует
на рост тонких тканей головного мозга, что позволяет улучшить память,
работу ума и чувств.
Шафран з медом вживають для дроблення каменів в нирках і сечовому
міхурі. Примочки з шафрану допомагають при сильному головному болі і
безсонні. Як жодна з трав, шафран допомагає позбавитися від надлишку в
організмі жовчі. У поєднанні з гарячим молоком позитивно діє на
зростання тонких тканин головного мозку, що дозволяє поліпшити пам'ять,
роботу мозку і відчуттів. Шафран містить до 3% ефірних масел і фарбувальна речовина кропін
(розчиняється у воді, забарвлюючи її в жовтий колір), має сильний
гіркувато-пряний смак і приємний насичений запах. У домашній кулінарії шафран застосовують при виготовленні різних
національних блюд, в промисловості — як харчовий барвник для
підфарбовування вершкового масла, сирів і лікерів; його додають в
борошняні вироби (печиво, паски, булочки) для додання ним
яскраво-жовтого кольору.
Шафран погано поєднується з іншими прянощами і тому майже завжди
(окрім пасок) вживається самостійно, а не у складі пряних сумішей.
Застосовують шафран в украй малих дозах: великі дози псують смак стави
— воно набуває неприємної гіркоти.
Дуже зручно перед випічкою, наприклад пасок, залити невелику
кількість шафрану горілкою або спиртом на декілька годинників і потім
вливати в тісто по краплях цей настій, а не класти самі рильця. У рибні
блюда шафран не додають.
