Прокладаючи стежку по росі через леваду, вибираюсь на пагорб. Враз побачив
звідси краєчок великого усміхненого сонця. Йду назустріч сонцю, а воно
викочується вище й вище і золотить траву.
Враз чую звуки: беу, беу!.. Це закличне бевкання молодого дикого козлика.
Він викликає суперника на двобій. Що призвело до ранкової сутички? Де місце
бою?
Козлик-красень тупцював на березі ще заспаного лісового озера. Ось підійшов
до води і енергійно махнув головою, виставивши гострі роги вперед, потім
кілька разів різко вдарив копитцем об землю.
Нарешті забіяка не витримав, і з розгону шубовснув у воду. З того, як він
напружив шию і спрямував роги, я зрозумів, що суперником було... власне
відображення у чистому озері.
Заголосили очеретянки, злетіли налякані крижні, а спантеличений козлик,
розсікаючи грудьми воду, швидко плив до берега. Вибравшись на траву, з
викликом озирнувся: виходь, мовляв, я готовий битися.
Мирослав
Атаманюк
С. Джурів Снятинського району
Фото автора Українська газета "Час" - http://www.chas.cv.ua/
| 
