Здавалося б... Проте і сьогодні греко-католики села Джурів Снятинського району Івано-Франківської області разом із своїм парохом о. Володимиром Флягою моляться поза стінами рідного храму, до якого нас не допускають вірні УПЦ КП (див. світлину).

Так, великою ложкою дьогтю є "греки” (так нас називають джурівчани) для тих, кого підкосила духовна сліпота, а головне тих, що забули віру дідів-прадідів, відреклися, знехтували нею, більше того – насміхалися над тими, хто зберіг єдину і правдиву католицьку віру.

Ніколи не забуду ту Вербну неділю: побиті коліна моєї бабці, пошматовану парасолю, подертий фелон отця – так наші односельчани, брати і сестри, колишні комуністи-атеїсти, які раптом навернулися до Бога, „захищалися” від мирних католиків. Це був повний сліз початок моєї джурівської парафіяльної історії.

Під лагідним і палючим сонцем, в прохолодний вітерець і шквальний вітер, дощ, сніг і мороз ставили ми невеликого столика, застеляли його білосніжною скатертиною, ставили свічки і образи, хрест і вазу з квітами і – молилися. Так само, як це було колись, в часи підпілля УГКЦ, тільки колись ховались від комуністів, а тепер до цього змушують наші брати у Христі — православна громада.

Минуло ще кілька років – і ми почали служити в старенькій дерев’яній каплиці, розташованій праворуч церкви. Кожного разу, приходячи на Богослужіння, я мимоволі згадую казку про рукавичку, яка тріщала по швах... Так буває і з нашою малесенькою, повною вщерть капличкою.

Але, знаєте, враження, значущість такої єдності і близькості з Богом словами не передати. Все робиться щиро і з любов’ю, з глибокою вірою.

Я впевнена, що ніяка сила не зможе вирвати з мого серця та й сердець парафіян греко-католиків віри в Бога,  любові до своєї Церкви. Ми – дійсно глибоко переконані вірні, українці-греко-католики!

Час минає, летить. Промайнуло моє дитинство, пройшла і юність... Невже пройде і молодість без змін?

Нас і далі, вже двадцять років, незважаючи на звертання у різні інстанції, не впускають до прадідівського храму. Схаменіться, люди! Будьте християнами!

Надія Блясецька.