З історії села. Футбол. Десять тисяч на сільському стадіоні!
Чи варто казати, що зустріч викликала неймовірний інтерес серед
мешканців усього регіону. Під’їзди до села були забиті різноманітним
транспортом. Газети в один голос стверджували, що на новенькому
сільському стадіоні, де ще навіть фарба усюди не висохла, зібралося
майже 10 000 уболівальників. «Я добирався на матч зі Снятина власним
ровером, – згадує наш тамтешній колега Володимир Чипига. – Притулив
його до чийогось паркана і так спостерігав за грою. Людей була
сила-силенна». Нинішній наставник снятинського «Спартака»,
уродженець Джурова Василь Блясецький у поєдинку 40-річної давнини
подавав футболістам м’ячі. «Колос» комплектувався здебільшого
приїжджими гравцями, – розповідає Василь Васильович, – з Буковини,
Закарпаття, Рівненщини… Місцевих вихованців було двоє – Петро Джуган і
Василь Ферлей. Тренував команду Артур Феліпович, якого запросили аж з
Білорусі». Своєю появою «Колос» завдячує голові місцевого
господарства «Верховина» Мирославу Ліщуку. Власне керівництво колгоспу
дбало не лише про футбол. В середині 1960-х село вже було повністю
газо- і електрифіковане, зведено дитячий садок і школу… Опісля взялися
за спорт (тут і досі функціонує борцівська школа). Усього за рік
звели стадіон на 5 000 місць. Окрім двох роздягалень і душових, тут
налічувалося ще 12 кімнат. Відтак навіть динамівці на чолі з Михайлом
Команом були вражені побаченим. Як годиться, їх зустріли дорогими
гостинцями. В складі гостей, правда, переважали дублери. Дехто з них,
як-от Володимир Веремеєв чи Володимир Онищенко, згодом виросте у
справжніх асів. Тодішня ж «основа» команди готувалася до кубкового
двобою з «Аустрією». Гра завершилася з рахунком 3:1 на користь
«Динамо». У гостей відзначилися Онищенко, Гроза і Христіан. У
господарів гол престижу записав на свій рахунок капітан команди Юрій
Шайкін, якому у день матчу виповнилося 24 роки. Джурівському
«Колосу», втім, не судилося довге життя. Останнім для команди того
призову став сезон-1970. Та навіть за такий короткий період вона
спромоглася виграти республіканський турнір сільських колективів і
представляла Україну на всесоюзному фіналі “Золотий колос”, що проходив
у далекій Киргизії, де виборола 2 місце. Якось – так сталося –
колгосп «Верховина» не встиг вчасно зібрати цукровий буряк – урожай
опинився під снігом. Мирослава Ліщука звільнили з посади. А відтак не
були зреалізовані нові його задуми – будівництво критого басейну і
палац спорту… Стадіон простояв два десятиліття, а потім його розібрали,
розтягли, як і багато інших приміщень, що лишилися у спадок від СРСР.
…В 1973-му шляхом джурівчан піде інший «Колос», з Нікополя, що на
Дніпропетровщині. Усього через шість років сільська команда обійде
представників більшості обласних центрів України і здобуде путівку у
першу союзну лігу.
