Цю гармонію порушила повінь 25—27 липня. Три дні і три ночі падав рясний дощ, вода струмками текла вулицями, Рибниця вийшла з берегів, і брудні потоки розмивали городи, лупали будинки та підсобні приміщення. Люди, яких стихія застала зненацька, рятували худобу, свиней,  курей, брали з собою документи та нехитрий одяг і залишали свої домівки.

За кілька днів вода відступила та залишила за собою море бруду, понівечені стіни, зіпсовані підлоги тощо. З раною на серці бралися господарі наводити лад на своїх сплюндрованих обійстях. Не було у них на той час і думки, що така велика увага з боку влади, з боку односельців, з боку небайдужих людей з усієї України буде прикута до них. Що не тільки співпереживатимуть їхньому горю, а й нададуть реальну допомогу. Географія небайдужих людей надзвичайно широка: це і Полтавська область, Черкаська, Івано-Франківська, це й українська діаспора з Канади.

Тому хочемо висловити щиру подяку нашим землякам: сільському голові Задубрівської сільської ради Снятинського району Василю Болембаху, жителькам м. Івано-Франківська Ользі Маркус та Броніславі Колесниковій, уродженцям с. Джурова сільському голові Потоцької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області Василю Никифоруку та фермеру з с. Сичівки Христинівського району Черкаської області Олені Костюк, а також голові Суспільної служби України Надії Самуляк разом із заступником Ольгою Ониськів за зусилля в об’єднанні меценатів і подану руку допомоги джурівцям. Велика любов, що навіки оселилася в їхніх серцях, творить добрі справи.

Щиро вдячні вам за вашу громадянську позицію, за великодушність, за допомогу. Біда, яку ми пережили, не залишила нас на самоті, більше того, вона зробила нас ближчими один до одного, вона зріднила нас. Ми нині як ніколи чітко відчуваємо стукіт серця  кожного українця.
За дорученням депутатів, членів виконкому Джурівської сільської ради та жителів с. Джурова.

За метеріалами газети  "Галичина"