Чт, 28.03.2024

Теми розділу
Статті про Джурів та його мешканців [55]
Цікавинки [22]
Молитви [17]
Позитив [3]
Для підняття настрою
Авторизація
Меню сайту
Міні-чат
Для ознайомлення
Наше опитування
Оцініть цей сайт
Всього відповідей: 115
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наша кнопка
 Сайт села Джурів
Код кнопки:

Головна » Статті » Статті про Джурів та його мешканців

Про Джурівську лікарню в роки союзу
    Кагебісти, переслідуючи поета Тараса Мельничука, розраховували на те, що коли запроторять його на примусове лікування, то не тільки підірвуть його авторитет серед краян, а й поступово знищать його ліками. Коли я відвідував Тараса у Джурівській лікарні, то він був майже в розпачі і говорив мені такі речі, що мимоволі я сам діставав страх за його життя. З його розповіді я зрозумів, що таким як він дають великі дози якихось ліків, що викликають біль, людину судомить, від болю вона звивається, йде піна з рота, вона б'ється об стіни, а тому більш буйних, які протестують проти цих ліків, міцні санітари прив'язують до голої лікарняної сітки без матраца і, як визнав Тарас, на його очах від передозування або від того, що не витримувало серце, померли двоє чоловік. "А вони ще були ого-го! Молоді, а не якісь старички!” ─ скрушно хитав головою Тарас.
    Я був здивований ще й тим, що побачив на лікування від постійних запоїв директора Печеніжинської школи Іваницького. Пізніше стало відомо, що він так і помер від алкоголізму. Туди, в Джурів, присилали з Коломийського району, з Косівського, навіть з Верховинського і Снятинського. Таких алкоголіків, у яких психози бувають, біла гарячка. Тарас тих білих гарячок не мав, але поводився так трошки неординарно. Та його посадили в ту палату, де лікують оцих з білою гарячкою. Як він на то надивився... Десь йому вдалося нашкрябати листа, той лист прийшов до мене. Там написано: "Брате, рятуй! Я опинився тут серед таких і таких. Я не годен зрозуміти..." Я приїхав туди, переговорив з лікарем. Кажу, що то поет, відомий чоловік, ви розумієте, чим важите? Лікар на мене подивився та й каже: "Ну добре, я вам дам зустріч з ним". Ми зустрілися, переговорили. Тарас відверто каже: "Я тут довго не буду. Я втечу або щось із собою зроблю". ─ "Тарасе, можливо, ти маєш рацію". Бо бачу, що він може щось із собою зробити. Повернувшись у Коломию, я порадився: "Хлопці, ми його вивеземо звідти, врятуємо".

    Ми розробили план його втечі. Я приїхав на зустріч і сказав: "Ми тебе звідси заберемо. Тебе ніхто не зможе знайти. Але якщо ти будеш слухатися, що  я тобі скажу". Він запевно каже: "Я вже не можу тут терпіти". Не знаю, що він не міг більше терпіти. Ну, очевидно, уколи, те оточення. Ми вирішили його звідти викрасти. Розказали йому, як будемо його викрадати. Вранці приїдемо машиною, станемо біля церкви... Та він випередив усі події десь на дві години. Ми ще на під'їзді до села, а він уже на роздоріжжі стоїть! Тобто він сам себе викрав. Він такий був окрилений надією, що ми його викрадемо, і вже викрався сам! Якось там обдурив охорону, виліз через якийсь туалетик із вікна. Він там усе продумав. І все: їхав якийсь ранковий автобус чи машина ─ він махом за село. Хто там питає, це ж сітками той Джурів не обгородиш!

Повну версію статті можна переглянути тут

Категорія: Статті про Джурів та його мешканців | Додав: Admin (27.01.2010)
Переглядів: 1168 | Теги: лікарня, Джурів | Рейтинг: 4.0/1 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Джурів 
Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua
Українське ділове мовлення. Календар свят